bikeportal.org.ua

Минулого року вафлей на фініші майже не було ніяких, була інша категорія, інший темп. Фініш, швиденько нагородились, запакувався і попер на потяг.

Проте і кайфу не було такого. Цього року кайф якраз і втілений у втомі всього тіла, коли навіть сам злізти з вела не можеш. Ти розумієш, що чесно старався і зробив все можливе для свого результату, і навіть думати не хочеться на тему: "а якби от так, а не едак..", просто втома і кайф і ранкове сонце і блакитна вода.

Саме для вступу у категорію “Соло” цієї гонки якнайкраще підходить вірш:

На відстань невситенну
крізь безлад перелогу
між мною і землею
утиснулась дорога

А в темряві обабіч
як закоцюблі мури
миттєвості зліпились
у років кучугури

І щоби не синицю
а журавля спіймати
не впоперек потрібно
а вздовж її долати

Щоб десь в опівніч впасти
дрімаючи вже нишком
з окраєчку планети
немов дитина з ліжку.
Кацай Олексій

І як добре, що саме у цьому місці проходить марафон нічного формату, інакше ця рівнинна траса вздовж берегів лиману перетворилась би на пекельну пательню, а гонщики, у кращому випадку, на смажених коників, що по ній стрибають.

Картина ранкового серпанку у низинках та порослях очеретів, кавалки жайворонів, що полохливо носяться над свіжими полями, рожеве небо, що крізь пухкі хмари розрізають перші сонячні промені. Дорога, яка виринає з невідомого і перетворюється на цілісний ланшафт. Саме та дорога, яка ще годину тому була у цілковитій темряві і світло налобного ліхтаря вирубувало кірзь пилюку і ніч вузеньку траєкторію, в яку ти намагався якнайшвидше спрямувати своє розпалене змаганням тіло.

Соло — це якраз та чудова можливість побути сам на сам у перетині миттєвостей, явищ. Явище виражає якусь сторону сутності, сутність завжди проявляється в конкретних предметах або процесах. І ти можеш кататись по цьому місточку свідомості між берегів самопізнання цілих шість годин беззупинно. Траса настільки проста і рівннина, що не завадить тобі у цьому і не відволіче від думок. Від цього споглядання навколишнього набуває якогось особливого значення.

Абсолютне випробовування себе самого пройшло чудово. Шкода було здавати позицію за два кола до фінішу, але фізичних сил забракло під ранок, щоб створити належний опір суперникам. Старт пам’ятаю, ранок — не зовсім.

Кажуть, що на фініші Паша і Кірюха просто зняли мене з вела і поклали у спальник. Перше, що я побачив, коли пізніше відкрив очі - це як гарна дівчина-білявка схилилась наді мною з горнятком теплого чаю. Разом з теплом того чаю по тілу розійшовся спокій, повернулась здатність мислити аналітично і втілювати думки у слова.

Думаю, що перемога над собою відбулась, адже боротьба була до останньої секунди останньго кола і принесла мені третє місце.

Після цілого дня купання на нудному пляжі окрай міста відчувалась навіть свіжість у рухах ногами ))

Довершенням став обід стейком з акули, чіз-кейк і капучіно у якомусь загубленому дворику наче неогрецького стилю. А також дорога додому у купе з цікавими співрозмовниками.

Хочу подякувати своїм друзям, Паші і Ксюхе, за запрошення на гонку, за підтримку і організацію цього дійства. Також тим, хто їм допомагав і тим, хто не допомагав.

Випадковим і не дуже зустрічам безперечно судилось статись саме на ці вихідні.

Крім того, це мабуть єдина гонка, на якій вдалось знайти спільну мову з Амерсом і навіть організувати якусь роботу. Впевнений, що це допомогло і йому і мені у боротьбі із суперниками.