bikeportal.org.ua

Тижнів зо три не сідав на вел. З самих Опришок. То жарко, то холодно, то фару не зарядив, то пізно прийшов, то брейн на ремонті, то захворіти вирішив. ФАТІТ!! Було вирішено взяти волю в кулак і потроху виходити з штопору.

На додачу до всього Нікіта підбив їхати Кримський Зачьот. Так що тільки но Закерроні отримав стартовий внесок, мої плани про раннє міжсезоння 2013/2014 пішли лісом.

Тиждень видався навіть більш обнадійливим, ніж я собі малював: 13 тренувальних годин, 300км, 2400м набір.

Понеділок: 40км асфальту на Ірпінь. Пульс традиційно зависокий після тривалої розлуки :)

Вівторок: 93км по столичці і селами назад. Робота лише вгору. Усвідомлюю весь аллес ситуації.

Середа: Їду дивитися подільські пагорби і Андріївський до купи. Гарного мало, зневіра поглиблюється. Ввечері кругова та брусьях.

Четвер: Зранку було трохи часу, тому два тренування. 8 хвилинних інтервалів на рівні АНП в дощ. Ввечері їду в Дубки.

П'ятниця: На диво свіжий. Відсутність важкої асфальтної роботи не дала закислитись, так що я знову тулю в Дубки. На цей раз я raining man. Фан + адреналін.

Субота: Ранок починаю з силової, зустрічаю несподівано багато товстунів на спортмайданчику, думав потрапив на зйомки зважених та щасливих, мать їх. До обіду накатує вже підзабуте відчуття "Оце-я-упоровся", але чекають ще нероблені інтервали. Дістаю надійно захований станок, ставлю Тріо из Бельвіллю і кручу в наушиках за 2м від монітору, бо AUX-кабель накрився. Кінце ок, раджу, якщо досі не дивились! Ага, ще добре, що не вдалось "закататись" ввечері з Бантом і Олегом "по горочкам", а то напевно приїхав би я на гонку хіба що статистом.

Неділю зустрічаю якісною крепатурою. Накотило за всі дні. Разом з крепатурою приходить усвідомлення, що в Криму ранки будуть в рази суворішими. Обідаю відром спагетті, мащу ланц, вирушаю.

Про підготовку власне все, далі мова про срач, а вже потім про гонку. Якщо вам цікавий виключно спорт - сміливо скрольте вниз.

=======

(с) Ілюстратор - Іван Семесюк

Не минуло й доби, а пейсбук вже повниться променями добра, від "доброзичливців". "ПАПЛЮГА-НАРУГА!", - запевняють вони, розпалюючи ненависть до нас серед свого оточення. Але всі ми знаємо, що розпускання пліток - звичний арсенал провокатора, тому так вже перейматись я б не став.

Вцілому вважаю прецедент корисним з трьох точок зору:

• Контрастнішого лакмусу годі шукати - одразу стало видно своїх та чужих.
• Хто хотів - мав змогу встромити палку в гадючник і спостерігати як воно все крутиться. Ну от уявіть, по парку за хвилину мають їхати діти, а бидло-гоп людина хизується, що продовжить стояти по центру стежки і не зійде, ще й піде заяву накатає. Накатати хотілося по пиці.
• Третє і найсумніше. Спочатку я думав, що Homo Sovieticus відійшов разом з епохою. Потім я вважав, що він трансформувався у Жлоба Звичайного проте така метамарфоза не завжди закономірна. Але істина полягає у тому, що жлоб і совок діють заодно, як правило самі цього не усвідомлюючи. Вони живляться чужим ентузіазмом і початками світлих прагнень. Тож наша справа - не здаватися і залишати їх голодними.

Красная, красная кровь - 

Через час уже просто земля, 

Через два на ней цветы и трава, 

Через три она снова жива. 

=======

Гонка

Цей елімінатор - цілком безпонтнова гонка у найчудовішому значенні слова. Хлопці молодці, за два дні врятували захід, який мало не загубили спонсори, що не домовились між собою політично. Хутко вибрали місце, організували аеродинамічні номерки, суддівський намет, сертифікати, медалі і стартово-фінішну лінію з двох пляшок живчика.

Шилік на роздачі

Старт давався унизу меморіалу, метрів 150 їдеш по траві, потім невеликий торчок з шпилькою праворуч, далі по всипаним гравієм доріжкам, знову пряма і на спуск зі зрізкою між дерев на якому все було не так однозначно. У багатьох виникало своє бачення траекторій, що лише додавало перцю. Обганяти можна було як правило на прямих, на поворотах тупили рідко. До речі половина баталій вирішувалися на спуску.

Ідеальна стратегія елімінатора така: показати найкращий час в кваліфікації, щоб далі їхати не з такими зірковими суперниками, приїжджати щонайменше другим у кожному заїзді, дійти до фіналу і вже там всіх надрюкати. Кадровий склад кожного наступного заїзду сильніше за попередній. Кожен раз стартуєш, як в останнє.

Кваліфікація

Свисток пролунав секунд вже 5 так тому, а моя ліва нога ще шукає педаль. Тиць.. не туди! Тисну п'яткою, знаходжу платформу шипом.. 6 секунд, *подумки вже, бляха, сильно лаюсь*, розумію, що натупив нормально і Олега, який зі старту від'їхав метрів так на 10, вже хуй доберу. Але тут я несподівано вмикаю режим 146%, відігрую траву і вилітаю перед Хлоповим на шпильці по внутрішньому радіусу, на радощах аж поворот забув закласти. Почався гравій, я топлю, заднє гуляє на віражах, починаю ловити вафлі, а Олег відсиджується на колесі. Решта суперників далеко позаду.

Потім я кажу самому собі: "Можна ж і другим приїхати - головне не наїстись. А, стоп, це ж кваліфай, на час їдемо. Куди, бля!", — пізно, Олег хутко уходить праворуч по спуску і кидає мені 2 секунди на фініші. Ну добре-добре, ревендж буде суворим.

Поки відходжу дивлюсь заїзд найшвидшої групи. Андрюшенцио, Сікорський, Амерс і ще хто точно не пам'ятаю. АПАСНАСТЄ!! Андрюшенцио показує найшвидший час (1:26), Льоха ловить секунду, а Амерс хоч і третій в групі, але на рівні з Хлоповим (1:29). Я за результатами кваліфая лише 8 зі своїми нещасними (1:31).

поворот? який поворот?

Але це все прелюдія, рівним пацанам куди важливіше зберегти свіжість, ніж упоротись в кізло з самого початку і доїжджати на одній лише мотивації.

— Все якось сумно, — подумав я і поки кваліфікацію здобували наші старші товариші, я спромігся пробитись (!) на рівній доріжці. Весь герметик було нещадно виплюнуто і моїй спортивній кар'єрі загрожував каюк. Довелось ставити камеру. Тож дякую моєму рятівникові, виходь на зв'язок :)

Перший заїзд

В нашій п'ятірці небезпечний лише Хлопов. Теоретично можна економитись і приїхати другим, але такий варіант не в касу, бо у нас ще не закритий рахунок за кваліфікацію. Стартую чітко, розкручую 2х3, стаю на ноги накручую +3 зірки і ось я перший, проте не на довго, вже на першому повороті заходжу по ширшій дузі і пропускаю Олега. Сиджу за ним, проїжджаємо Фокуса, чую "Давай-давай!", на прямій не відвалююсь, а перед самим спуском Олег пригальмовує, щоб об'їхати дерево зліва, я ж без задньої мислі повертаю раніше, чим пересікаю Олегу траекторію, він вигальмовується в пол, лається, на фініш докочуємось. Після заїзду прошу пояснити по людськи де саме треба повертати, Шилік ставить маршала, я їду задрачувати спук.

Бант суров. (с)

 
Раунд другий і третій у моїй свідомості змішались в один

Тут вже пацани по серйозніше, приїхати другим зовсім не варіант - бо де другий, там і третій. Компанію пам'ятаю слабко. Зі старту знову перший. До спуску сил майже не лишається, після спуску боявся, що добере Андрюшенцио, тому на фінішній прямій втопив як міг.

Раунд четвертий

Фінал. Хто яким заїде - таким і буде. Зі мною в обоймі сама небезпека - Шилік, майстер короткої дистанції, Андрюшенцио - дєрзкій, як пуля рєзкій ну і Хлопов - сила і воля київського крос-кантрі. Жарти в бік, варто викластись на повну. Зі старту стаю на педалі. Вже звично виграю і траву, роблю безпечний зазор, щоб ніхто не вклинився по внутрішній траекторії і залітаю на гравій трохи лівіше, щоб не скидати швидкості. Топлю на повну аж гочі вилазять. Поворот, ще один, а за ним широка пряма, на якій можна втратити все. Озираюся, а Олег зовсім поруч. Беру якомога ближче до дерева, підкручую на спуску, стаю на ноги і видаю залишки на фінішній прямій. Ніхто не обійшов. Невже перший? Досі не віриться.

Абсолют

В старшій категорії всіх дрюкнув Бант. Очевидно не накатався, тому підбив нас на авантюру під назвою Абсолют. Ну а хулі, два молодих, два старих і погнали. Тут я вже був не таким швидким, на розгоні вилетіла нога, тому траву я програю. Поганий знак. Але відігрую позицію ще до торчка. На гравії другий, Бант дише у спину. На прямій Олег відривається і уходить на спуск, одночасно мене по внутрішній обходить Бант. Щербацький ще далеко. Спуск, ба ні - вже близько. У Банта з Хлоповим своя гра, я ж доїжджаю третім.

Висновки

Зелений шолом на спринтерській дистанції рішає.
Спасла пряма. Вгору я б так не валив. Але я працюватиму над цим.
Зима, проведена у залі дає свої плоди.

Подяки:

Шиліку і Юричу за гонку.

Бистрим пацанам за вафлі.

Помічникам за суддівство і регламент.

Спонсорам: BLC та X-ZONE за призи.

Вболівальнику :) за камеру! Без неї я залишився б глядачем.

Фотографам за фотки.

First gold collected! Cheers!