Змагання у Чорткові дуже добре вписувались у мій календар тренувань та змагань, а побачивши що призовими можна було “відбити” проїзд, рішення їхати було однозначне.
Як правило найпростіше добиратися на старт залізницею, тому почав вивчати розклад. Виявилось що на станцію Чортків можна потрапити лише поїздом Київ - Рахів, або приміським дизелем з Тернополя що ходить два рази на день. Так, усьго три!
Ну і добре! Тим цікавіше і самобутніше має бути вся залізнична інфраструктура! Дуже цікаво!
З однією пересадкою і очікуванням чотири години в Тернополі ми з дружиною вирушили в залізничну мандрівку! :)
Якщо раптом колись я стану безхатьком, обов’язково буду ночувати на залізничному вокзалі Тернополя. Найтолерантнішого ставлення до цієї категорії людей ще не зустрічав! Їх зовсім не ганяють і дають доступ в усі зали очікування. Тому довго знаходитись всередині можуть лише найвідважніші пасажири :)
Очікувати потяг на вулиці виявилось найбільш екстремальною справою за всю поїзку. Туди 3 4 до 8 ранку, назад з 0 до 4. Легенький вітерець і температура нижче 10 градусів.
Зате ділянка Тернопіль - Чортків повністю виправдала очікування: чудові травневі краєвиди та можливість все розгледіти в деталях завдяки повільній швикості :)
Через відсутність поїздів та відповідно нежорсткого графіку руху, життя на станціях спокійне і помірне. Хоча поки що в моєму рейтингу спокою лідирує залізниця Таджикістану: єдиний потяг що курсує по ній, Москва-Душанбе, за 4 доби в дорозі щоразу спізнюється на 15-25 годин. Наприклад, ми півтори години стояли серед пустелі тому що на рейках паслась отара верблюдів, а машиніст увесь цей час лиш періодично просто сигналив у гудок :)
Чортків зустрів сонячною погодою та привітливими людьми. Місце старту - замок Гольских, дуже вдале для табору змагань. Оточене замковими стінами поле в 700м2, на газоні якого чудово вмістилася сцена, стартовий та фінішний коридор і зона для вболівальників, харчування та відпочинку.
Палатка реєстрації, стартовий пакет з сувенірами та подарунками, дуже багато друкованої продукції присвяченої саме змаганням, rfid-хронометраж, огорожена зона проїзду гонщиків, інфостенд з великим банером художньо-туристичної схеми траси, питна вода без обмежень, три величезні монітори що будуть транслювати онлайн-відео з трьох точок траси, ведучий на сцені та діджей за пультом, анонс великого концерту творчості після фінішу, буфети-шашличні-кав’ярні, багато глядачів як пішки так і на велосипедах, і це все замкнене стінами замку - дуже круто! І це все за 100 гривень внеску! А найголовніше - 79 учасників!
Основними суперниками у мене були Сергій Пясецький та Олексій Уханов. Після старту
очікувано від’їзжаємо втрьох. Хлопці працюють сильно, тому їду останнім на максимальному пульсі. Вирішив що буду триматись до останнього, адже Олексій в минулому році тут переміг, тому добре знає трасу. В середині кола хлопці на пару метрів прогавили поворот, опиняюсь першим.
Тримаю середній пульс, проте хлопці не наздоганяють.
Фінішний спуск дуже швидкісний, по відсипаній крупним каменем дорозі. Олексій на кросовому велосипеді тут втрачає час, зате Серік на підвісі добирає і на друге коло їдемо вдвох. Проте вже на підйомі він не витримує темп, тому знову сам. Третє коло намагався викластись на повну та ніде не помилитись. В результаті - друга перемога в цьому сезоні!
Після фінішу скуштував смачний плов по 15 гривень за порцію та відпочивав і очікуванні концерту та нагородження.
Траса змагань мені здалася ідеальною для популяризації велоспорту, це те, що ми вже який рік поспіль декларуємо в Положеннях змагань, проте приріст людей, нажаль, від’ємний. Коло досить різноманітне та водночас просте. Частина по вулицях міста, частина по кайфовим лісовим стежкам, частина по польовим та грунтовим дорогам. Всього приблизно порівну. Має всього два підйоми: перший з набором 80 метрів, другий майже непомітний на 30 метрів. В перший найслабкіші учасники ходили пішки, але всього десь 30 метрів дистанції, без особливих страждань та дискомфорту. Таку трасу з задоволенням проїде будь-який початківець, а більш підготовлені учасники без проблем можуть тримати середній пульс 170-180 ударів. Маршрут по вулицях міста додає глядачів, які стають носіями вражень та розповідей про змагання.
На концерті виступали місцеві танцювальні та співочі гурти, діти і дорослі. Все так красиво і щиро! А у якості хедлайнерів співала спеціально запрошена група з Франківська!
По нагородженню окремо :) В якості ведучого був мер міста Чортків! Уявляєте, мер міста в 30 000 людей веде нагородження велозмагань!!! І, незважаючи на те що в велорусі він зовсім новачок (щойно подарували велосипед :) ), це у нього вийшло аж надто добре: усі глядачі та учасники раділи, сміялись і шуткували разом з ним! Для призерів були щедрі призи від спонсорів, стільки подарунків я ще не вигравав!
Дуже вдячний організаторам за свято, приїду і наступного року! А друзям раджу звернути увагу на ці змагання і відвідати їх обов’язково!